Are you the publisher? Claim or contact us about this channel


Embed this content in your HTML

Search

Report adult content:

click to rate:

Account: (login)

More Channels


Showcase


Channel Catalog


Channel Description:

Свящ. Священик Ігор Григола. Луцьк. Волинь. Україна. Православ'я в житті лучан і волинян. Історія та культура краю. Події. Новини. Волинська єпархія Української Православної Церкви. Храми та святині Луцька та Волинської області. Отже Луцьк, Луцк і Lutsk. Український розкол, раскол, Філарет, Київький Патріархат УПЦ КП, Московський Патріархат УПЦ МП, УАПЦ, канонічна церква, неканонічна. Християнська Культура, Історія, Богослів'я, Філософія. Lutsk the Orthodox.

older | 1 | (Page 2)

    0 0

    (Перекладено з англ., оригінал знаходиться тут).

    Нижче наведена таблиця має на меті означити деякі ключові моменти християнського віровчення і показати, якої точки зору стосовно тих чи інших питань тримається кожна з трьох традицій. Я спробував показати, яка точка зору може вважатися репрезентативною для кожної з традицій, хоча всередині самої конфесії, очевидно, думки стосовно деяких питань можуть різнитися. Наприклад, в протестантизмі існує великий спектр думок щодо реальної присутності Христа в Євхаристії.

    Предмет віровчення

    Православ’я

    Католицизм

    Протестантизм

    Апостольске спадкоємство

    Це важлива складова православного вчення, яка визначає приналежність до церкви, яку заснував Христос.

    Як і в православ’ї, складає життєве значення для церкви. Крім того є критерієм взаємного визнання законності посвячень у православних і католиків.

    За винятком англікан та деяких лютеран, це вчення відкидається. Більш важливим вважається спадкоємність вчення від апостолів (до протестантів), аніж пряма лінія спадкоємства посвячень.

    Склад Біблії

    Прийнято 39 книг Старого Завіту та 27 книг Нового Завіту. Також включено збірку книг, яких немає в числі єврейськомовних оригіналів. Такі книги називають неканонічними.

    Аналогічно до православ’я. Неканонічні книги традиційно називають девтероканонічнимиабо второканонічними.

    Протестанти не приймають неканонічні книги та вважають їх апокрифами.

    Вимоги до духовенства

    Священики та єпископи повинні бути чоловічої статі. Раніше жінки могли бути дияконісами, але тепер цієї практики не існує. Священики та диякони можуть одружуватись, але тільки до рукоположення, а не після нього. Єпископи ж не можуть перебувати у шлюбі.

    Все духовенство повинно бути чоловічої статі. Священики та єпископи зобов’язані до целібату,тобто безшлюбності, за винятком католиків східного обряду, у яких допускаються одружені священики.

    Більшість протестантів не вважають безшлюбність обов’язковою для духовенства. Багато церков практикують жіноче посвячення. Проблема жіночого єпископства на сьогодні широко обговорюється в Англіканській Церкві.

    Значення Євхаристії

    Євхаристія носить також назву Тайної Вечеріабо Божественної Літургії. Вона є явлінням Христової жертви, а відтак відпущення гріхів отримується через неї. Євхаристія – це зустріч з воскреслим Христом.

    Тримається аналогічної до православ’я позиції. Євхаристію ще називають Священною жертвою Меси.

    Євхаристія, наприклад для баптистів, є лише символом Божої милості. Ідея жертовної природи Євхаристії відкидається.

    Присутність Христа в Євхаристії

    Під час Євхаристії священик закликає Духа Святого (т.зв. епіклеза) зійти на дари (хліб і вино), внаслідок чого їх сутність змінюється на дійсні Тіло та Кров Христа. Яким чином відбувається це дійство пояснити неможливо – це божественне таїнство.

    Як і в православ’ї, священик закликає Святого Духа під час Меси. Проте, освящення стає дійсним через священика, який священнодіє уособлюючи в собі Христа. Дари цілковито змінюються на Тіло та Кров Христа. Цю зміну (як православні, так і католики) називають пересуществленням (лат.transsubstantiatio): зовнішній вигляд дарів залишається тим самим, в той час як субстанція, сутність змінюється.

    Хліб і вино являються символами, їх сутність не змінюється. Проте, в протестантизмі існує широкий спектр думок стосовно цього питання. Наприклад, деякі англікани тримаються католицьких поглядів, тоді як баптисти не розділяють їх.

    Подання віруючим Євхаристії

    Освячені Дари подаються лише членам церкви. Православна традиція передбачає причащання обома видами, тобто Хлібом і Вином.

    Як і в православ’ї, Святі Дари подаються лише членам церкви. Віруючим (конгрегації) подається тільки Хліб, священики причащаються ще й Вином. Проте, в деяких церквах причащають обома видами.

    Причастя зазвичай пропонується усім християнам, які бачать для себе можливим прийняти його. В переважній більшості протестантських церков причащають обома видами.

    Святий Дух

    Третя особа Святої Тройці, що сходить тільки від Отця, як сказано в оригінальному тексті нікейського Символу віри. Святий Дух сходить від Отця через Сина, тобто у сходженні Духа Син є лише посередником.

    Святий Дух сходить як від Отця, так і від Сина. В нікейський Символ включено filioque (лат. «і Сина»).

    Аналогічно до католицтва.

    Шлюб і розлучення

    Шлюб – це містичний союз чоловіка та жінки. Розлучення, як виняток з правила, головним чином допускається у випадках подружньої зради.

    Непорушний союз, подібний до союзу Христа з Церквою. Розлучення не допускається, окрім випадків, коли для продовження шлюбу є певні канонічні завади. В таких випадках шлюб може бути анульований.

    Шлюб – це союз, та не обов’язково нерозривний. Розлучення небажане, але дозволене через людську слабкість. Деякі деномінації дозволяють повторні церковні шлюби.

    Непорочне зачаття та успіння Діви Марії

    Вчення про успіння, як факт зазнання Марією фізичної смерті, приймається, тоді як вчення про непорочне зачаття відкидається. Згідно православної віри провиназа первородний гріх не передається від одного покоління до наступного, а відтак немає необхідності вважати Марію безгрішною.

    Обидва твердження є догматами церкви, хоча досі немає церковного визначення стосовно того, чи дійсно Марія зазнала фізичної смерті. Вчення про непорочне зачаття вважається необхідним через те, що люди не тільки наслідують гріховну природу, а ще й несуть тягар провиниза гріх Адама та Єви. Таким чином, будучи Сама безгрішною, Марія могла народити безгрішного Христа.

    Обидва твердження заперечуються. Спроби приписати Марії безгрішність відкидаються: безгрішним був єдиний Христос.

    Шанування Діви Марії

    Марія вшановується як Богородиця. Це означає, що народжений Нею Син був Богом у людській подобі. Вона перша серед святих і є Приснодівою (церк.-сл. приснозначить завжди).

    Уявлення подібні до православних. Титул Матір Божа більш вживаний, ніж Богородиця. Крім того, запевняється (як і в православ’ї), що в різні історичні моменти Марія являла Себе світові у видіннях, напр. у Лурді.

    Марія була святою жінкою, обраною для того, щоб носити в своїй утробі Сина Божого. Її незмінне дівоцтво, як і заступництво за людей перед Богом, заперечується.

    Повноваження Папи

    Згідно ранніх канонічних правил єпископу Рима надавалося первенство честі, але не первенство влади. Тепер таке первенство Папи не дійсне, оскільки потребує реформування у відповідності з православним віровченням. Таким чином, його повноваження в церкві не є більшими або меншими від повноважень його побратимів єпископів.

    Папа – це намісник Христа, тобто видимий глава Церкви на землі і духовний преємник св. Петра. Він наділений верховною владою, вищою навіть від церковних соборів, яка поширюється на весь християнський світ (т.зв. влада ключів).

    Папа є очільником Католицької Церкви і не має жодних повноважень висловлюватись і вирішувати за всю Церкву.

    Непомильність Папи

    Вчення про непомильність Папи відкидається. Святий дух діє в Церкві, наставляючи її на всяку істину, наприклад, через Вселенські собори. Православ’я визнає перші сім Вселенських соборів (325-787 рр.), їх постанови вважає достовірними.

    Папа є непомильний (непогрішимий) у випадках, коли він Духом Святим визначає обов’язкові для дотримання всією Церквою положення віри та моралі. Оскільки це твердження зведене в ранг догмату, воно є обов’язковою складовою католицького віровчення.

    Протестанти відкидають вчення про непомильність Папи. Лише Біблія може вважатися джерелом безпомилкового віровчення.

    Чистилище

    Проміжний стан між землею та Небом визнається, але очищення та виправлення можливе лише в земному житті, а не в загробному.

    Існує віра в чистилище як місце очищення та приготування до Царства Небесного. Це місце, в якому через понесення покарання за нерозкаяні, але простительні гріхи, можливо спокутати їх.

    Чистилище не визнається. Смерть Христа на хресті є достатньою для спокутання гріхів всього людства.

    Таїнства

    Існує принаймні сім таїнств: хрещення, миропомазання, євхаристія (найзначніше і центральне серед усіх таїнств), священство, соборування, шлюб, сповідь. Число таїнств вважається нефіксованим.

    Визнається строго сім таїнств, які відповідають існуючим в православ’ї таїнствам. Винятком є лише миропомазання, яке зазвичай називають конфірмацією.

    Як правило, визнаються лише два таїнства (або ординації): хрещення та євхаристія. Останнє ще називають Святим Причастям (як і в православ’ї) або Вечерею Господньою.

    Дія таїнств

    У таїнствах подається Божа благодать тим, хто достойно вдається до них.

    Згідне з православним бачення. Таїнство – це видимий знак, який являє дію і силу того, що символізує.

    Стосовно дії таїнств існує цілий ряд думок. Багато протестантів вбачають в таїнствах символи або нагадування про вже даровану благодать.

    Святі

    Святі складають окрему групу праведних і шанованих людей. Вони відгукуються на молитву і можуть бути заступниками людей перед Богом.

    Дуже подібна до православної позиція. Для визнання святості певної людини зокрема вимагається принаймні два достовірних випадки чудес, що відбулися через заступництво перед Богом даної людини.

    Святими вважаються всі християни, як покликані наслідувати Христа. Тільки Христос може бути посередником між Богом і людиною.

    Спасіння

    Спасіння – це «віра, що діє через любов» (Гал. 5, 6), воно може розглядатись як тривалий життєвий процес. Кінцевою метою життя кожного християнина є обоження– цілковите єднання з Богом. Воно досягається провадженням праведного життя і прагненням максимального наближення до Бога.

    Ми спасені благодаттю, але, з іншого боку, спасаємося заслугами від добрих і угодних Богові справ. Як і в православ’ї, спасіння розглядається радше як процес, ніж як раз і назавжди звершена подія.

    Спасіння – це вільний і незаслужений дар Бога людині. Воно отримується тільки благодаттю через віру в Христа. Спокутна жертва Христова відкрила нам шлях до Бога виправдала нас в Його очах.

    Значення Священного Писання

    Як і Священне Передання, Священне Писання є засобом збереження і поширення Божественного Одкровення*. Разом з писаннями святих отців, рішеннями Вселенських соборів та ін. воно є базою для формування усної традиції.

    Разом із Священним Писанням, Священне Передання (тобто вчення, яке передається від Христа та Апостолів до цього дня) вважається достовірним джерелом Божественного Одкровення. Істини Передання та Писання тлумачаться в світлі церковного вчення, підгрунтям якого є дарована Церкві влада учительства.

    Тільки Писання вважається надійним путівником і найвищим авторитетом в питаннях християнської віри та практики. Це один з основоположних принципів протестантизму.

    Богослужіння та Літургія

    Божественна Літургія займає центральне місце в духовній практиці православних. Богослужіння зазвичай відправляються національними мовами, проте грецька й церковнослов’янська також використовуються.

    Все богослужіння вибудовується навколо Меси. Другий Ватиканський собор (1962-1965 рр.) наголосив на необхідності відправлення богослужінь національними мовами, але традиційна (т.зв. триденська) Меса латинською мовою також відправляється.

    Широке різноманіття богослужбових практик. Є приклади імпровізованих богослужінь у п’ятидесятників. Більш традиційними видаються богослужіння в католицькій традиції у англікан.

    *В оригіналі написано: «Єдиним джерелом Божественного Одкровення є Передання (Tradition)». Очевидно автор хоче сказати, що Священне Передання має усну і письмову складову, і саме остання містить в собі Священне Писання і має його за основу. Така точка зору, ймовірно, має право на існування, але не є загальноприйнятою в православ’ї.

    Ще одна порівняльна таблиця  >>>


    0 0

    О здравіи заблудших, заблуждших і заблудлих.Це була остання крапля…

    Одна набожна людина, моя знайома, нещодавно в котрий раз відвідала один з православних монастирів десь у Закарпатському регіоні. Монастир, як я зрозумів, з розряду таких, що не дружать з мнимими і реальними благами цивілізації, а науково-технічний прогрес поблажливо поставився до насельників і не торкнувся їхнього побуту жодним чином.

    Як зазвичай знайома хотіла подати на проскомідію (це ввідна частина Літургії) записки з іменами близьких людей. І яке діло було б мені до всього цього, якби справа не торкнулася мого похресника, ім’я якого зокрема вона хотіла подати на службу. Хлопцю дев’ять років, справді дитяча і світла душа, яких тепер не часто зустрінеш.

    Він поститься?– запитала людина за свічним прилавком.
    Та ніби ні,– розгублено відповіла знайома.
    А телевізор дивиться?
    Дивиться,– була відповідь.
    Ну, тоді його треба поминати як "заблудшого".

    Тепер мати хлопця вагається: а чи можна за сина подавати записку на літургію, чи, можливо, лише на молебні?

    О Господи! Доки напівграмотні дикуни, що наповнили скити, монастирі і лаври, будуть калічити людські долі? Доки попи́ на парафіях своєю байдужістю будуть культивувати нові сорти народного невігластва і віроповчальних збочень?...

    Хух… Давайте спробуємо спокійно розсудити. Справді, є традиція до імен в записках "о здравії" та "об упокоєнії" додавати різні епітети. Але які саме і який у всьому цьому практичний смисл? Пишу свою думку, без всякої довідкової літератури.

    Якщо ми хочемо, щоб священик пом’янув ім’я людини хворої або подорожуючої не просто в ряду інших імен на проскомідії, але окрім цього прочитав окремі прохання і молитву за цю людину і саме з цього приводу, в такому випадку ми додаємо до імені (зліва) відповідники "хвор." ("болящ.") або "подорож." ("путеш.") і обов’язково замовляємо відповідний молебень. Священик, в свою чергу, включить в число інших прохань на літургії і прохання за хворого чи подорожуючого або/і відслужить молебень до чи після літургії, де будуть прочитані вказані в записках імена. Якщо молебень не замовляється – відповідно, потрібні прохання і молитву батюшка не прочитує, а значить епітети "подорож." і "хвор." в такому випадку не більше, ніж декорація.

    Часом пишуть "млад.", "отрок.", "дев."тощо. Вважати такі додатки обов’язковими не бачиться можливим. Хоча, якщо парафія не надто велика і настоятель добре знає всіх своїх прихожан, то такі епітети можуть підказати священику за яку дитину і з якої сім’ї подали записку. От і вся філософія.

    Додаток "імен."або"тезоім."біля імені очевидно повинен вказувати на те, що людина в цей день чи, можливо, на тижні відзначає день свого тезоіменитства (іменини), інакше кажучи святкує День свого небесного покровителя або, як ще кажуть, День Ангела. Зовсім недоречним видається використання цих епітетів у Дні народження, які в народі помилково називають "іменинами". Помітивши в записці ім’я з таким додатком, священик при бажанні і можливості може пом’янути його в одному з прохань під час богослужіння і на загал привітати іменинника після служби, якщо на парафіє існує такий звичай, але він зовсім не зобов’язаний до цього.

    Цікавим видається додаток "скорб.". Проте, він позбавлений будь-якого підґрунтя. З огляду на те, що Христос сказав: «В світі матимете скорботу» (Ін. 16:33), а за словом свт. Григорія без скорбот може спастися лише людина слаба на голову, усі ми в тій чи іншій мірі "скорб." і писати про це в записках не потрібно. Якщо є необхідність, попросіть у батюшки його молитов в приватному порядку. Те ж саме стосується додатків "озлоб.","стражд.","нужд."тощо.

    А шедевр народної глупості та пастирського недогляду – це безумовно "заблуд.". Переконаний, що навіть серед тих, хто полюбляє нагороджувати цим слівцем своїх ближніх, немає єдиного розуміння того, що ж воно все-таки означає. Хто ж він такий, цей"заблудлий"?

    Може це людина, що не хрещена у православ’ї? Тоді її ім’я ажніяк не можна згадувати на проскомідії і амінь тут. Питання про те, чи можна це ім’я поминати на молебнях, спірне, проте деякі священики бачать такий варіант можливим.

    Якщо "заблуд."– це людина хрещена, але така, що перейшла до іншої конфесії, то даний випадок аналогічний до попереднього.

    У випадку, коли "заблуд." – людина хрещена і принаймні номінально православна, ніхто не уповноважив вас називати її "заблуд’ом", "приблудою" і т.п., тим більше в записках на богослужбове поминання. Ви маєте повне право обмежитись написанням імені такої людини в записках без всіляких образливих додатків.

    І, нарешті, якщо "заблуд." – це людина, яка голосує на виборах "не за того кандидата", яка має кредитну картку та номер платника податків, яка дивиться телевізор і харчується не так як ви, то повний і остаточний "заблуд." той, хто подає такого роду записку, а також той хто її приймає і зачитує, не упускаючи додатків. Хто уповноважив вас раніше Суду Божого розділяти православних християн на овець і козлів? «Ти хто такий, що судиш чужого раба? Він для пана свого стоїть або падає; але він устоїть, бо має Бог силу поставити його» (Рим. 14:4).

    Я сподіваюсь, що це безчинство закінчиться принаймні тоді, коли в записках стануть писати імена "заблуд. митрофорних протоієреїв" та "заблуд. єп., митр. і патр.".


    0 0

    (Топ-100 лучших книг всех времен и народов)

    Американський журнал “Newsweek”нещодавно опублікував рейтинг «100 найкращих книг всіх часів і народів». Ось що сказано в самому журналі: «Назвати коли-небудь написану книгу найкращою –  непроста справа. Хто вирішуватиме, яка ж найкраща? Але ми хоча б на один крок підійшли до цілі: ми вибрали позиції з 10 рейтингів найкращих книг <…>, щоб утворити рейтинг 100 найкращих книг усіх часів. Це список зі списків, мета-список. Тепер нехай починаються дебати».

    Якщо хтось бажатиме ознайомитися з повним списком, то може знайти його на цій сторінці. За основу я взяв переклад списку російською мовою, який знайшов тут. Але з огляду на те, що автор зробив надто буквальний, а значить неточний, переклад імен письменників та назв книг, який не відповідає усталеним в літературознавстві нормам (погодьтеся, що «Принц» Макіавеліабо «Визнання» св. Августина– це щось трохи не те), довелося внести у переклад чимало поправок. Перевага віддавалась перекладу імен та назв, який на сьогодні вважається традиційним. Проте не виключено, що переклад і тепер має якісь неточності.

    Рік опублікування книги брався за даними “Newsweek”, проте деякі дати, скажімо час написання Шекспіром своїх творів, не відповідають тим, які наводяться у вітчизняній довідковій літературі. Характер змісту книги позначений літерами "Х." (художній, вигаданий) або "Д." (документальний, історичний, науковий, філософський). Біблію, яку упорядники рейтингу удостоїли аж 41 місця, не позначено жодною з літер, очевидно через неоднорідність жарів різних книг Біблії.

    Отже, “The Top 100 Books of All Time”.

    Оп.

    Обложка

    Название

    Автор

    Год

    1.

    Х.

    «Война и мир» Лев Толстой

    «Война и мир»

    Лев Толстой

    1869

    2.

    Х.

    «1984» Джордж Оруэлл

    «1984»

    Джордж Оруэлл

    1949

    3.

    Х.

    «Улисс» Джеймс Джойс

    «Улисс»

    Джеймс Джойс

    1922

    4.

    Х.

    «Лолита» Владимир Набоков

    «Лолита»

    Владимир Набоков

    1955

    5.

    Х.

    «Шум и ярость» Уильям Фолкнер

    «Шум и ярость»

    Уильям Фолкнер

    1929

    6.

    Х.

    «Человек-невидимка» Ралф Уолдо Эллисон

    «Человек-невидимка»

    Ралф Уолдо Эллисон

    1952

    7.

    Х.

    «На маяк» Вирджиния Вульф

    «На маяк»

    Вирджиния Вульф

    1927

    8.

    Х.

    «Илиада» и «Одиссея» Гомер // homer iliad odyssey book

    «Илиада» и «Одиссея»

    Гомер

    VIII в. до Р.Х.

    9.

    Х.

    «Гордость и предубеждение» Джейн Остин

    «Гордость и предубеждение»

    Джейн Остин

    1813

    10.

    Х.

    «Божественная комедия» Алигьери Данте // dante devine comedy book

    «Божественная комедия»

    Алигьери Данте

    1321

    11.

    Х.

    «Кентерберийские рассказы» Джефри Чосер // Canterbury Tales - Geoffrey Chaucer

    «Кентерберийские рассказы»

    Джефри Чосер

    XV в.

    12.

    Х.

    «Путешествие Гулливера» Джонатан Свифт

    «Путешествие Гулливера»

    Джонатан Свифт

    1726

    13.

    Х.

    «Миддлмарч» Джордж Элиот // Middlemarch - George Eliot

    «Миддлмарч»

    Джордж Элиот

    1874

    14.

    Х.

    «И пришло разрушение» (вариант: «Тленные вещи») Чинуа Ачебе

    «И пришло разрушение» (вариант: «Тленные вещи»)

    Чинуа Ачебе

    1958

    15.

    Х.

    «Над пропастью во ржи» Джером Дейвид Сэлинджер // The Catcher in the Rye - J. D. Salinger 

    «Над пропастью во ржи»

    Джером Дейвид Сэлинджер

    1951

    16.

    Х.

    «Унесенные ветром» Маргарет Митчелл

    «Унесенные ветром»

    Маргарет Митчелл

    1936

    17.

    Х.

    «Сто лет одиночества» Габриель Гарсиа Маркес

    «Сто лет одиночества»

    Габриель Гарсиа Маркес

    1967

    18.

    Х.

    «Великий Гэтсби» Фрэнсис Скотт Фицджеральд

    «Великий Гэтсби»

    Фрэнсис Скотт Фицджеральд

    1925

    19.

    Х.

    «Уловка-22» Джозеф Хеллер

    «Уловка-22»

    Джозеф Хеллер

    1961

    20.

    Х.

    «Любимица» (вариант: «Возлюбленная») Тони Моррисон

    «Любимица» (вариант: «Возлюбленная»)

    Тони Моррисон

    1987

    21.

    Х.

    «Гроздья гнева» Джон Эрнст Стейнбек

    «Гроздья гнева»

    Джон Эрнст Стейнбек

    1939

    22.

    Х.

    «Дети полуночи» Сальман Рушди

    «Дети полуночи»

    Сальман Рушди

    1981

    23.

    Х.

    «О дивный новый мир» Олдос Хаксли

    «О дивный новый мир»

    Олдос Хаксли

    1932

    24.

    Х.

    «Миссис Дэллавей» Вирджиния Вульф

    «Миссис Дэллавей»

    Вирджиния Вульф

    1925

    25.

    Х.

    «Сын Америки» (вариант: «Родной сын») Ричард Райт

    «Сын Америки» (вариант: «Родной сын»)

    Ричард Райт

    1940

    26.

    Х.

    «О демократии в Америке» Алексис де Токвиль

    «О демократии в Америке»

    Алексис де Токвиль

    1835

    27.

    Д.

    «Происхождение видов путем естественного отбора» Чарльз Дарвин

    «Происхождение видов путем естественного отбора»

    Чарльз Дарвин

    1859

    28.

    Д.

    «История» Геродот // The Histories - Herodotus

    «История»

    Геродот

    440 г. до Р.Х.

    29.

    Д.

    «Общественный договор» Жан Жак Руссо

    «Общественный договор»

    Жан Жак Руссо

    1762

    30.

    Д.

    «Капитал» Карл Маркс // Kapital Karl Marx

    «Капитал»

    Карл Маркс

    1867

    31.

    Д.

    «Государь» Никколо Макиавелли

    «Государь»

    Никколо Макиавелли

    1532

    32.

    Д.

    «Исповедь» Блж. Августин // Confessions - St. Augustine

    «Исповедь»

    Блж. Августин

    IV-V в.

    33.

    Д.

    «Левиафан» Томас Гоббс // Leviathan - Thomas Hobbes book

    «Левиафан»

    Томас Гоббс

    1651

    34.

    Д.

    «История» (вариант: «История Пелопонесской войны») Фукидид // The History of the Peloponnesian War Thucydides 

    «История» (вариант: «История Пелопонесской войны»)

    Фукидид

    431 г. до Р.Х.

    35.

    Х.

    «Властелин колец» Джон Толкиен // The Lord of the Rings - J. R. R. Tolkien

    «Властелин колец»

    Джон Толкиен

    1954

    36.

    Х.

    «Винни Пух» Ален Александер Милн // Winnie-the-Pooh - A. A. Milne book

    «Винни Пух»

    Ален Александер Милн

    1926

    37.

    Х.

    «Лев, колдунья и волшебный шкаф» Клайв Стейплз Льюис

    «Лев, колдунья и волшебный шкаф»

    Клайв Стейплз Льюис

    1950

    38.

    Х.

    «Поездка в Индию» Эдуард Морган Форстер

    «Поездка в Индию»

    Эдуард Морган Форстер

    1924

    39.

    Х.

    «На дороге» Джек Керуак

    «На дороге»

    Джек Керуак

    1957

    40.

    Х.

    «Убить пересмешника» Харпер Ли // To Kill a Mockingbird - Harper Lee book

    «Убить пересмешника»

    Харпер Ли

    1960

    41.

    Библия

    Библия

    Пророки, Апостолы и др.

    XIIв. до Р.Х. – нач. IIв. по Р.Х.

    42.

    Х.

    «Заводной апельсин» Энтони Берджесс // A Clockwork Orange - Anthony Burgess

    «Заводной апельсин»

    Энтони Берджесс

    1962

    43.

    Х.

    «Свет в августе» Уильям Фолкнер // Light in August Light in August - William Faulkner book

    «Свет в августе»

    Уильям Фолкнер

    1932

    44.

    Д.

    «Черное пламя» (вариант: «Души черного народа») Уильям Дюбуа

    «Черное пламя» (вариант: «Души черного народа»)

    Уильям Дюбуа

    1903

    45.

    Х.

    «Широкое Саргассово море» Джин Рис // Wide Sargasso Sea - Jean Rhys

    «Широкое Саргассово море»

    Джин Рис

    1966

    46.

    Х.

    image

    «Госпожа Бовари»

    Гюстав Флобер

    1857

    47.

    Х.

    «Потерянный рай» Джон Мильтон

    «Потерянный рай»

    Джон Мильтон

    1667

    48.

    Х.

    «Анна Каренина» Лев Толстой // Anna Karenina - Leo Tolstoy

    «Анна Каренина»

    Лев Толстой

    1877

    49.

    Х.

    «Гамлет» Уильям Шекспир // Hamlet - William Shakespeare

    «Гамлет»

    Уильям Шекспир

    1603

    50.

    Х.

    «Король Лир» Уильям Шекспир // King Lear - William Shakespeare

    «Король Лир»

    Уильям Шекспир

    1608

    51.

    Х.

    Уильям Шекспир «Отелло» // Othello - William Shakespeare

    «Отелло»

    Уильям Шекспир

    1622

    52.

    Х.

    Уильям Шекспир «Сонеты»

    «Сонеты»

    Уильям Шекспир

    1609

    53.

    Х.

    «Листья травы» Уолт Уитмен

    «Листья травы»

    Уолт Уитмен

    1855

    54.

    Х.

    «Приключения Гекльберри Финна» Марк Твен

    «Приключения Гекльберри Финна»

    Марк Твен

    1885

    55.

    Х.

    «Ким» Джозеф Редьярд Киплинг

    «Ким»

    Джозеф Редьярд Киплинг

    1901

    56.

    Х.

    «Франкенштейн, или Современный Прометей»  Мери Шелли // Frankenstein - Mary Shelley 

    «Франкенштейн, или Современный Прометей»

    Мери Шелли

    1818

    57.

    Х.

    «Песнь Соломона» Тони Моррисон

    «Песнь Соломона»

    Тони Моррисон

    1977

    58.

    Х.

    «Пролетая над гнездом кукушки» Кен Киси (Кизи) // One Flew Over the Cuckoo's Nest - Ken Kesey 

    «Над кукушкиным гнездом»

    («Пролетая над гнездом кукушки»)

    Кен Кизи

    1962

    59.

    Х.

    «По ком звонит колокол» Эрнст Хемингуэй

    «По ком звонит колокол»

    Эрнст Хемингуэй

    1940

    60.

    Х.

    «Бойня номер пять» Курт Воннегут // Slaughterhouse-Five - Kurt Vonnegut

    «Бойня номер пять»

    Курт Воннегут

    1969

    61.

    Х.

    «Скотный двор» Джордж Оруэлл

    «Скотный двор»

    Джордж Оруэлл

    1945

    62.

    Х.

    «Повелитель мух» Уильям Голдинг

    «Повелитель мух»

    Уильям Голдинг

    1954

    63.

    Д.

    «Обыкновенное убийство» Трумэн Капоте // In Cold Blood - Truman Capote

    «Обыкновенное убийство»

    Трумэн Капоте

    1965

    64.

    Х.

    «Золотой дневник» Дорис Мей Лессинг

    «Золотой дневник»

    Дорис Мей Лессинг

    1962

    65.

    Х.

    «В поисках утраченного времени» Марсель Пруст // Remembrance of Things Past - Marcel Proust

    «В поисках утраченного времени»

    Марсель Пруст

    1913

    66.

    Х.

    «Вечный сон» Раймонд Чандлер // The Big Sleep - Raymond Chandler

    «Вечный сон»

    Раймонд Чандлер

    1939

    67.

    Х.

    «На смертном одре» Уильям Фолкнер // As I Lay Dying - William Faulkner

    «На смертном одре»

    Уильям Фолкнер

    1930

    68.

    Х.

    «Фиеста» (вариант: «И восходит солнце») Эрнст Хемингуэй // The Sun Also Rises - Ernest Hemingway

    «Фиеста» (вариант: «И восходит солнце»)

    Эрнст Хемингуэй

    1926

    69.

    Х.

    «Я, Клавдий» Роберт Грейвс // I, Claudius - Robert Graves

    «Я, Клавдий»

    Роберт Грейвс

    1934

    70.

    Х.

    «Сердце - одинокий охотник» Карсон Мак-Каллерс

    «Сердце - одинокий охотник»

    Карсон Мак-Каллерс

    1940

    71.

    Х.

    «Сыновья и любовники» Дэвид Лоуренс

    «Сыновья и любовники»

    Дэвид Лоуренс

    1913

    72.

    Х.

    «Вся королевская рать» Роберт Пенн Уоррен

    «Вся королевская рать»

    Роберт Пенн Уоррен

    1946

    73.

    Х.

    «Иди, вещай с горы» Джеймс Артур Болдуин

    «Иди, вещай с горы»

    Джеймс Артур Болдуин

    1953

    74.

    Х.

    «Паутина Шарлоты» Э. Уайт // Charlotte's Web - E. B. White

    «Паутина Шарлоты»

    Э. Уайт

    1952

    75.

    Х.

    «Сердце тьмы» Джозеф Конрад

    «Сердце тьмы»

    Джозеф Конрад

    1902

    76.

    Д.

    «Сумерки» (вариант: «Ночь») Эли Визель // Night - Elie Wiesel

    «Сумерки» (вариант: «Ночь»)

    Эли Визель

    1958

    77.

    Х.

    «Кролик, беги» Джон Апдайк

    «Кролик, беги»

    Джон Апдайк

    1960

    78.

    Х.

    «Невинный возраст» Эдит Уортон // The Age of Innocence - Edith Wharton

    «Невинный возраст»

    Эдит Уортон

    1920

    79.

    Х.

    «Случай Портного» Филипп Рот // Portnoy's Complaint - Philip Roth

    «Случай Портного»

    Филипп Рот

    1969

    80.

    Х.

    «Американская трагедия» Теодор Драйзер // An American Tragedy - Theodore Dreiser

    «Американская трагедия»

    Теодор Драйзер

    1925

    81.

    Х.

    «День саранчи» Натанаэль Уэст

    «День саранчи»

    Натанаэль Уэст

    1939

    82.

    Х.

    «Тропик Рака» Генри Миллер // Tropic of Cancer - Henry Miller

    «Тропик Рака»

    Генри Миллер

    1934

    83.

    Х.

    «Мальтийский сокол» Дэшил Хеммет

    «Мальтийский сокол»

    Дэшил Хеммет

    1930

    84.

    Х.

    «Темные начала» Филипп Пулман

    «Темные начала»

    Филипп Пулман

    1995

    85.

    Х.

    «Смерть приходит за архиепископом» Уилла Кэсер // Death Comes for the Archbishop - Willa Cather 

    «Смерть приходит за архиепископом»

    Уилла Кэсер

    1927

    86.

    Д.

    «Толкование сновидений» Зигмунд Фрейд // The Interpretation of Dreams - Sigmund Freud

    «Толкование сновидений»

    Зигмунд Фрейд

    1900

    87.

    Д.

    «Воспитание Генри Адамса» Генри Брукс Адамс

    «Воспитание Генри Адамса»

    Генри Брукс Адамс

    1918

    88.

    Д.

    Цитатник председателя Мао Мао Цзедун

    Цитатник председателя Мао

    Мао Цзедун

    1964

    89.

    Д.

    «Многообразие религиозного опыта» Уильям Джеймс

    «Многообразие религиозного опыта»

    Уильям Джеймс

    1902

    90.

    Х.

    «Возвращение в Брайдсхед» Ивлин Во // Brideshead Revisited Brideshead Revisited Evelyn Waugh 

    «Возвращение в Брайдсхед»

    Ивлин Во

    1945

    91.

    Д.

    «Безмолвная весна» Рейчелл Карсон

    «Безмолвная весна»

    Рейчелл Карсон

    1962

    92.

    Д.

    «Общая теория занятости, процента и денег» Джон Мейнард Кейнс // The General Theory of Employment, Interest, and Money - John Maynard Keynes

    «Общая теория занятости, процента и денег»

    Джон Мейнард Кейнс

    1936

    93.

    Х.

    «Лорд Джим» Джозеф Конрад

    «Лорд Джим»

    Джозеф Конрад

    1900

    94.

    Д.

    «Всему - прощай!» Роберт Грейвс

    «Всему - прощай!»

    Роберт Грейвс

    1929

    95.

    Д.

    «Общество изобилия» Джон Кеннет Гэлбрейт // The Affluent Society - John Kenneth Galbraith

    «Общество изобилия»

    Джон Кеннет Гэлбрейт

    1958

    96.

    Х.

    «Ветер в ивах» Кеннет Грэм // The Wind in the Willows - Kenneth Grahame

    «Ветер в ивах»

    Кеннет Грэм

    1908

    97.

    Д.

    «Автобиография Малькольма Х» Алекс Хейли и Малькольм Х (Десятый) // The Autobiography of Malcolm X - Alex Haley and Malcolm X 

    «Автобиография Малькольма Х»

    Алекс Хейли и Малькольм Х (Десятый)

    1965

    98.

    Д.

    «Выдающиеся викторианцы» Литтон Стрэчи

    «Выдающиеся викторианцы»

    Литтон Стрэчи

    1918

    99.

    Х.

    image

    «Цвет, фиолетовый»

    Эллис Уолкер

    1982

    100.

    Д.

    «Вторая мировая война» Уинстон Черчилль

    «Вторая мировая война»

    Уинстон Черчилль

    1948-1954


    0 0

    З'ясуймо, що ці слова означають і чи можна вважати їх лайливими.

    "ПІП" ТА "ЖИД" З ТОЧКИ ЗОРУ ФІЛОЛОГІЇ

    Страшенно цікаві історії часом трапляються зі словами, і все завдяки нашій безграмотності. Якщо лінь – це рушійна сила прогресу (так часом жартома кажуть), то лінь до науки – це невичерпне джерело народної міфотворчості. Якесь нещасне слово з трьох букв може обрости такими легендами, що просто диву даєшся. І даремно ці явища не фіксуються етнографами, адже коли наше суспільство будуть представляти виключно "здорові освічені люди", ніхто вже не згадає про ці шедеври нашого фольклору.

    На радіо «Культура»виходить гарна передача «Як ми говоримо?», присвячена вивченню української мови, одна з небагатьох на цьому каналі, які я з задоволенням слухаю . Одна шановна пані зателефонувала на радіо та задала ведучим цієї передачі запитання, суть якого в наступному: якщо російське слово "поп"– це ніщо інше як абревіатура, утворена зі слів "пастырь овец православных", тоді яка ж етимологія українського слова "піп"? Це запитання мене анітрохи не здивувало, адже таке тлумачення цього "загадкового" слова мені вже не раз доводилося чути, навіть від духовних осіб. Ведучі програми адекватно відреагували на таке запитання слухачки та іронічно зауважили, що за такою ж логікою абревіатуру ПОП можна утворити, наприклад, зі слів "підіймаймо організоване повстання". Справедливо було зазначено, що насправді слово "поп"запозичене, воно іноземного, а конкретніше грецького, походження і означає щось типу "наставник".

    Є книга, яку я вважаю однією з найцінніших у своїй бібліотеці, це «Полный церковно-славянскій словарь» протоієрея Григорія Дьяченка, Москва, 1993 (репринт з видання 1900 р.), ISBN 5-87301-068-4. Якщо ми розкриємо її на сторінці 457 і в другій колонці знайдемо слово "По́пъ", то дізнаємося про те, що воно тотожне слову "священникъ", а утворилося спотворенням грецького слова "πάππας", що значить "папа", тобто "батько", "отець". Цю ж точку зору репрезентує «Толковый словарь живого великорусского языка» В. І. Даля: «Поп, папа, конечно общего корня, отец». В цьому сенсі дуже доречною видається приказка, що наводиться у словнику С. І. Ожеговав контексті слова "поп": «Что ни поп, то батька».

    Щоб не видатися голослівним, ось речовий доказ (взято зі згаданого «ПЦСС»):

    Поп

    І ще на додачу, зі с. 456 тієї ж книги.

    Попин, попович, поповство, поповщина

    Пояснювати чому у росіян "поп", а в українців "піп", мабуть буде зайвим: все тому ж, чому вони споживають "боб", а ми "біб".

    Подібна доля спіткала й слово "жид". Кожен знає що це абревіатура, утворена зі слів "житель іорданської долини" (доводилося чути й "ізраїльської долини"). Але не кожен знає, що таке тлумачення цілком неправильне. Відкриваємо наш улюблений «Полный церковно-славянскій словарь»на с. 185, в першій колонці знаходимо слово "Жидови́нъ" (тотожне слову "Жи́дъ") і читаємо, що́ воно насправді означає.

    Жидовин (Жид), жидовская земля

    І ще з додатка на с. 979:

    Жидовство

    Чому з часом "жидовин"перетворився на "жида"? Мабуть тут та ж сама історія, що й зі словом "піп". Звернімо увагу, «ПЦСС» наводить слова "попин"та "поп"як рівноцінні варіанти одного й того ж поняття. Все аналогічно з парою слів "жидовин"-"жид". Наш народ, схильний в усьому до простоти і конкретності, позбавив "попина"та "жидовина"зайвого суфікса і залишилися гарні коротенькі слова без всіляких атавізмів.

    Спільною особливістю слів "піп"та "жид"є те, що їх зазвичай вживають у негативному контексті зі звинувачувальними чи сатиричними інтонаціями. Тезаурус Даля дає можливість в цьому переконатися. У словниках, виданих в СРСР, слово "жид"і вся його парадигма, згідно моїх спостережень, цілковито вилучені. Єдиним винятком мабуть є слово "жидовствующие" (назва новгородсько-московської єресі), яке присутнє в «Большом энциклопедическом словаре», Москва, 1982 року видання, а в тому ж «БЭС» тільки 1991 р.в.знову вилучене. В електонному варіанті «Толкового словаря русского языка» С. І. Ожегова (під редакцією Н. Ю. Шведової)я знайшов слово "жиды", яке означає "то же, что евреи", в друкованому ж виданні цього словника (Москва, 1978)це слово вилучене. Заради чого все це робилося радянською цензурою можуть пояснити не філологи, а історики та політологи. Однак, згідно норм сучасної української мови слово "жид", так само як і "піп", не вважаються лайливими, позаяк несуть в собі негативу не більше, ніж слово "негр", і відповідно, дозволені для вжитку.

    Моє резюме на цей час: «Як парость виноградної лози плекайте мову…»

    І ще. Друзі, можна знати церковнослов’янську мову, не будучи філологом, але неможливо бути філологом, не розуміючи церковнослов’янської мови. А філолог, в широкому значенні цього слова, – всякий, хто шанує слово.


    0 0

    Могила сербської поетеси №1 Десанки Максимович та її чоловіка.

    Натрапив на цікавий вірш сербської поетеси Десанки Максимович. Цікавим він мені здався тому, що дуже яскраво передає весь трагізм послідовно матеріалістичного світогляду.

    ВСЕ РАВНО

    Даже тысячу лет проживши,
    после смерти я буду схожа
    с теми, кто не родился.

    Даже век свой прожив счастливо,
    после смерти я буду схожа
    с теми, кто плакал.

    Даже запятнанная клеветою,
    после смерти я буду схожа
    с теми, кого хвалили.

    Даже память оставив в душах,
    после смерти я знать не буду,
    что меня вспоминают.

    Даже мудрость впитав земную,
    после смерти я знать буду меньше,
    чем ком земли у дороги.

    Даже доброе сердце имея,
    после смерти я стану
    равнодушнее камня.

    Даже радуясь ясному солнцу,
    не смогу после смерти
    выйти из мрака.

    И, полна сознания жизни,
    после смерти я знать не буду
    о том, что жила на свете.

    Страницы европейской поэзии. Двадцатый век.
    Пер. Мориса Ваксмахера.
    М., «Худож. лит.», 1976, с. 204-205.

    Я не думаю, що ці роздуми про найважливіше з усіх людських питань – питання про сенс життя кожної конкретної особистості та людства в цілому – належать лише абстрактному герою і чужі автору. Очевидно сама поетеса свого часу безуспішно намагалася осмислити життя і знайти його вічну й безумовну цінність в світлі, чи краще сказати в тіні, матеріалізму.

    Проте, як виявилось, сьогодні серби називають Десанку Максимович своєю святою, не знаю лише в точному чи поетичному смислі. Є навіть сторіночка в інтернеті з гарною назвою «Богољубље Десанке Максимовић», де розкриваються православні мотиви в її творчості. Шкода лише, що усе написано сербською мовою, а електронний перекладач справляється не краще, ніж я сам.


older | 1 | (Page 2)