(Перекладено з англ., оригінал знаходиться тут).
Нижче наведена таблиця має на меті означити деякі ключові моменти християнського віровчення і показати, якої точки зору стосовно тих чи інших питань тримається кожна з трьох традицій. Я спробував показати, яка точка зору може вважатися репрезентативною для кожної з традицій, хоча всередині самої конфесії, очевидно, думки стосовно деяких питань можуть різнитися. Наприклад, в протестантизмі існує великий спектр думок щодо реальної присутності Христа в Євхаристії.
Предмет віровчення | Православ’я | Католицизм | Протестантизм |
Апостольске спадкоємство | Це важлива складова православного вчення, яка визначає приналежність до церкви, яку заснував Христос. | Як і в православ’ї, складає життєве значення для церкви. Крім того є критерієм взаємного визнання законності посвячень у православних і католиків. | За винятком англікан та деяких лютеран, це вчення відкидається. Більш важливим вважається спадкоємність вчення від апостолів (до протестантів), аніж пряма лінія спадкоємства посвячень. |
Склад Біблії | Прийнято 39 книг Старого Завіту та 27 книг Нового Завіту. Також включено збірку книг, яких немає в числі єврейськомовних оригіналів. Такі книги називають неканонічними. | Аналогічно до православ’я. Неканонічні книги традиційно називають девтероканонічнимиабо второканонічними. | Протестанти не приймають неканонічні книги та вважають їх апокрифами. |
Вимоги до духовенства | Священики та єпископи повинні бути чоловічої статі. Раніше жінки могли бути дияконісами, але тепер цієї практики не існує. Священики та диякони можуть одружуватись, але тільки до рукоположення, а не після нього. Єпископи ж не можуть перебувати у шлюбі. | Все духовенство повинно бути чоловічої статі. Священики та єпископи зобов’язані до целібату,тобто безшлюбності, за винятком католиків східного обряду, у яких допускаються одружені священики. | Більшість протестантів не вважають безшлюбність обов’язковою для духовенства. Багато церков практикують жіноче посвячення. Проблема жіночого єпископства на сьогодні широко обговорюється в Англіканській Церкві. |
Значення Євхаристії | Євхаристія носить також назву Тайної Вечеріабо Божественної Літургії. Вона є явлінням Христової жертви, а відтак відпущення гріхів отримується через неї. Євхаристія – це зустріч з воскреслим Христом. | Тримається аналогічної до православ’я позиції. Євхаристію ще називають Священною жертвою Меси. | Євхаристія, наприклад для баптистів, є лише символом Божої милості. Ідея жертовної природи Євхаристії відкидається. |
Присутність Христа в Євхаристії | Під час Євхаристії священик закликає Духа Святого (т.зв. епіклеза) зійти на дари (хліб і вино), внаслідок чого їх сутність змінюється на дійсні Тіло та Кров Христа. Яким чином відбувається це дійство пояснити неможливо – це божественне таїнство. | Як і в православ’ї, священик закликає Святого Духа під час Меси. Проте, освящення стає дійсним через священика, який священнодіє уособлюючи в собі Христа. Дари цілковито змінюються на Тіло та Кров Христа. Цю зміну (як православні, так і католики) називають пересуществленням (лат.transsubstantiatio): зовнішній вигляд дарів залишається тим самим, в той час як субстанція, сутність змінюється. | Хліб і вино являються символами, їх сутність не змінюється. Проте, в протестантизмі існує широкий спектр думок стосовно цього питання. Наприклад, деякі англікани тримаються католицьких поглядів, тоді як баптисти не розділяють їх. |
Подання віруючим Євхаристії | Освячені Дари подаються лише членам церкви. Православна традиція передбачає причащання обома видами, тобто Хлібом і Вином. | Як і в православ’ї, Святі Дари подаються лише членам церкви. Віруючим (конгрегації) подається тільки Хліб, священики причащаються ще й Вином. Проте, в деяких церквах причащають обома видами. | Причастя зазвичай пропонується усім християнам, які бачать для себе можливим прийняти його. В переважній більшості протестантських церков причащають обома видами. |
Святий Дух | Третя особа Святої Тройці, що сходить тільки від Отця, як сказано в оригінальному тексті нікейського Символу віри. Святий Дух сходить від Отця через Сина, тобто у сходженні Духа Син є лише посередником. | Святий Дух сходить як від Отця, так і від Сина. В нікейський Символ включено filioque (лат. «і Сина»). | Аналогічно до католицтва. |
Шлюб і розлучення | Шлюб – це містичний союз чоловіка та жінки. Розлучення, як виняток з правила, головним чином допускається у випадках подружньої зради. | Непорушний союз, подібний до союзу Христа з Церквою. Розлучення не допускається, окрім випадків, коли для продовження шлюбу є певні канонічні завади. В таких випадках шлюб може бути анульований. | Шлюб – це союз, та не обов’язково нерозривний. Розлучення небажане, але дозволене через людську слабкість. Деякі деномінації дозволяють повторні церковні шлюби. |
Непорочне зачаття та успіння Діви Марії | Вчення про успіння, як факт зазнання Марією фізичної смерті, приймається, тоді як вчення про непорочне зачаття відкидається. Згідно православної віри провиназа первородний гріх не передається від одного покоління до наступного, а відтак немає необхідності вважати Марію безгрішною. | Обидва твердження є догматами церкви, хоча досі немає церковного визначення стосовно того, чи дійсно Марія зазнала фізичної смерті. Вчення про непорочне зачаття вважається необхідним через те, що люди не тільки наслідують гріховну природу, а ще й несуть тягар провиниза гріх Адама та Єви. Таким чином, будучи Сама безгрішною, Марія могла народити безгрішного Христа. | Обидва твердження заперечуються. Спроби приписати Марії безгрішність відкидаються: безгрішним був єдиний Христос. |
Шанування Діви Марії | Марія вшановується як Богородиця. Це означає, що народжений Нею Син був Богом у людській подобі. Вона перша серед святих і є Приснодівою (церк.-сл. приснозначить завжди). | Уявлення подібні до православних. Титул Матір Божа більш вживаний, ніж Богородиця. Крім того, запевняється (як і в православ’ї), що в різні історичні моменти Марія являла Себе світові у видіннях, напр. у Лурді. | Марія була святою жінкою, обраною для того, щоб носити в своїй утробі Сина Божого. Її незмінне дівоцтво, як і заступництво за людей перед Богом, заперечується. |
Повноваження Папи | Згідно ранніх канонічних правил єпископу Рима надавалося первенство честі, але не первенство влади. Тепер таке первенство Папи не дійсне, оскільки потребує реформування у відповідності з православним віровченням. Таким чином, його повноваження в церкві не є більшими або меншими від повноважень його побратимів єпископів. | Папа – це намісник Христа, тобто видимий глава Церкви на землі і духовний преємник св. Петра. Він наділений верховною владою, вищою навіть від церковних соборів, яка поширюється на весь християнський світ (т.зв. влада ключів). | Папа є очільником Католицької Церкви і не має жодних повноважень висловлюватись і вирішувати за всю Церкву. |
Непомильність Папи | Вчення про непомильність Папи відкидається. Святий дух діє в Церкві, наставляючи її на всяку істину, наприклад, через Вселенські собори. Православ’я визнає перші сім Вселенських соборів (325-787 рр.), їх постанови вважає достовірними. | Папа є непомильний (непогрішимий) у випадках, коли він Духом Святим визначає обов’язкові для дотримання всією Церквою положення віри та моралі. Оскільки це твердження зведене в ранг догмату, воно є обов’язковою складовою католицького віровчення. | Протестанти відкидають вчення про непомильність Папи. Лише Біблія може вважатися джерелом безпомилкового віровчення. |
Чистилище | Проміжний стан між землею та Небом визнається, але очищення та виправлення можливе лише в земному житті, а не в загробному. | Існує віра в чистилище як місце очищення та приготування до Царства Небесного. Це місце, в якому через понесення покарання за нерозкаяні, але простительні гріхи, можливо спокутати їх. | Чистилище не визнається. Смерть Христа на хресті є достатньою для спокутання гріхів всього людства. |
Таїнства | Існує принаймні сім таїнств: хрещення, миропомазання, євхаристія (найзначніше і центральне серед усіх таїнств), священство, соборування, шлюб, сповідь. Число таїнств вважається нефіксованим. | Визнається строго сім таїнств, які відповідають існуючим в православ’ї таїнствам. Винятком є лише миропомазання, яке зазвичай називають конфірмацією. | Як правило, визнаються лише два таїнства (або ординації): хрещення та євхаристія. Останнє ще називають Святим Причастям (як і в православ’ї) або Вечерею Господньою. |
Дія таїнств | У таїнствах подається Божа благодать тим, хто достойно вдається до них. | Згідне з православним бачення. Таїнство – це видимий знак, який являє дію і силу того, що символізує. | Стосовно дії таїнств існує цілий ряд думок. Багато протестантів вбачають в таїнствах символи або нагадування про вже даровану благодать. |
Святі | Святі складають окрему групу праведних і шанованих людей. Вони відгукуються на молитву і можуть бути заступниками людей перед Богом. | Дуже подібна до православної позиція. Для визнання святості певної людини зокрема вимагається принаймні два достовірних випадки чудес, що відбулися через заступництво перед Богом даної людини. | Святими вважаються всі християни, як покликані наслідувати Христа. Тільки Христос може бути посередником між Богом і людиною. |
Спасіння | Спасіння – це «віра, що діє через любов» (Гал. 5, 6), воно може розглядатись як тривалий життєвий процес. Кінцевою метою життя кожного християнина є обоження– цілковите єднання з Богом. Воно досягається провадженням праведного життя і прагненням максимального наближення до Бога. | Ми спасені благодаттю, але, з іншого боку, спасаємося заслугами від добрих і угодних Богові справ. Як і в православ’ї, спасіння розглядається радше як процес, ніж як раз і назавжди звершена подія. | Спасіння – це вільний і незаслужений дар Бога людині. Воно отримується тільки благодаттю через віру в Христа. Спокутна жертва Христова відкрила нам шлях до Бога виправдала нас в Його очах. |
Значення Священного Писання | Як і Священне Передання, Священне Писання є засобом збереження і поширення Божественного Одкровення*. Разом з писаннями святих отців, рішеннями Вселенських соборів та ін. воно є базою для формування усної традиції. | Разом із Священним Писанням, Священне Передання (тобто вчення, яке передається від Христа та Апостолів до цього дня) вважається достовірним джерелом Божественного Одкровення. Істини Передання та Писання тлумачаться в світлі церковного вчення, підгрунтям якого є дарована Церкві влада учительства. | Тільки Писання вважається надійним путівником і найвищим авторитетом в питаннях християнської віри та практики. Це один з основоположних принципів протестантизму. |
Богослужіння та Літургія | Божественна Літургія займає центральне місце в духовній практиці православних. Богослужіння зазвичай відправляються національними мовами, проте грецька й церковнослов’янська також використовуються. | Все богослужіння вибудовується навколо Меси. Другий Ватиканський собор (1962-1965 рр.) наголосив на необхідності відправлення богослужінь національними мовами, але традиційна (т.зв. триденська) Меса латинською мовою також відправляється. | Широке різноманіття богослужбових практик. Є приклади імпровізованих богослужінь у п’ятидесятників. Більш традиційними видаються богослужіння в католицькій традиції у англікан. |
*В оригіналі написано: «Єдиним джерелом Божественного Одкровення є Передання (Tradition)». Очевидно автор хоче сказати, що Священне Передання має усну і письмову складову, і саме остання містить в собі Священне Писання і має його за основу. Така точка зору, ймовірно, має право на існування, але не є загальноприйнятою в православ’ї.
Це була остання крапля…
