Вибране з інтернету
Серед наших віруючих, як відомо, вельми популярні розповіді про чудеса, мироточення, видіння та ін., яким не вистачає елементарного християнського трезвіння. Зовсім нещодавно до наших рук потрапив буклет із зображенням нової ікони Божої Матері "Та, що воскрешає Русь" (рос. "Воскрешающая Русь"), яка авторами буклету оголошена "мироточивою" і "чудотворною". Історія написання цієї ікони коротко така: якійсь рабі Божій Ользі, яка в день Покрову Пресвятої Богородиці 1998 р. за станом здоров'я молилася вдома, з'явилася Божа Матір в білому одіянні з сонмом дівиць і двома святими, і "всіх благословляв Господь Саваоф". Прозорий покров Богородиці був весь усіяний золотими хрестами, яких було "рівно стільки, скільки людей на землі". "Хрести падали на людей. Хто їх приймав, той видимим чином просвітлювався і йшов до Бога, а хто закривався від хрестів і тікав (їх була більшість), ті явно зменшувалися за зростом, чорніли і перетворювалися на порох". Стверджується, що на іконі, написаній на підставі цього видіння, "лежить особлива благодать". Таким чином, ми свідки народження нового міфу, і це лише один з прикладів. Не кажучи вже про те, що богословськи неможливо пояснити явище Бога в образі Саваофа після пришестя в світ Сина Божого, що прийняв людське єство "нерозлучно", чомусь ніхто не піддає сумніву саме джерело видіння. Одна з головних чеснот християнина - духовне трезвіння, - так само як і слова Спасителя про те, що найбільші чудеса і знамення будуть дані від лукавого, щоб "спокусити, якщо можливо, і вибраних" (Мф. 24:24), навіть не згадуються. Як же слід відноситися до повідомлень про подібні видіння та ікони?
На запитання відповідає Блаженніший Митрополит Володимир (Сабодан):
Ми свято віримо в те, що Господь постійно промишляє про Свою Церкву. Це стосується і нашої Української Православної Церкви. За минуле десятиліття Він неодноразово виявляв нам знаки Своєї милості. За цей період було канонізовано безліч подвижників віри і благочестя, визнано чудотворними багато ікон, що прославилися чудотворіннями, виточенням сліз, мира і так далі. Але кожне з цих явищ було досліджене компетентною комісією на єпархіальному рівні і представлене на розгляд церковного Священоначалія. І лише після ретельного вивчення інформації, що поступила, соборний розум Церкви визначав чудотворність тієї або іншої ікони.
Проте потрібно з жалем констатувати той факт, що зустрічаються зловживання, коли чудеса від ікон, виточення сліз, мира і так далі є повсюдним і частим явищем. Оповідання про ці помилкові чудеса і бачення не витримують ніякої, навіть найпростішої богословської критики. Але знаходяться люди, що не мають богословської освіти, не вникають в духовно-етичний сенс цих лжечудес, пропагують їх шляхом друкування цих зображень і виданням різних брошур. Багато хто піддається на подібну агітацію, входить в оману і, що вельми прикро, їх буває дуже важко переконати. Дійсно, потрібно завжди пам'ятати слова Спасителя про те, що багато явищ, чудес і знамень будуть від лукавого з метою спокусити послідовників Христових. Тому потрібно з великою обережністю відноситися до подібних явищ, тим більше в тому випадку, коли вони набувають характеру всезагальності.
Критерієм істинності видіння, чуда, явління або знамення може бути тільки їх відповідність з вченням Священного Писання і Священного Передання. А про таку відповідність може засвідчити тільки компетентна Богословська комісія і, зрештою, соборний голос Церкви.
Журнал "Камо грядеши" № 2 (22), 2003 р.
* * *
...Відзначу випадки самочинного книговидання і неканонічної "іконотворчості", що почастішали, (наприклад, ікони Богородиці "Воскрешающая Русь", "Дары дающая", ікони Григорія Распутіна, Івана Грозного і література, присвячена їм). Вся біда в тому, що причиною появи і розповсюдження подібних творінь на місцях часто є відсутність інформації у правлячих архієреїв, відсутність богословської оцінки явищ такого роду... На місцях же варто подумати про відновлення практики розгляду незвичайних явлінь з іконами і літератури, що їх супроводжує, на Єпархіальних комісіях і вилучення з вжитку самочинних ікон.
З доповіді Святішого Патріарха Алексія II на Архієрейському Соборі
Руської Православної Церкви, 3-8 жовтня 2004 р.
* * *
Я не раз говорив про те, що настоятелі повинні не допускати в своїх храмах розповсюдження того, що не схвалене священоначалієм або Церквою. Тільки ті ікони, які є у нас в списках в загальноцерковному календарі, є іконами загальновизнаними і затвердженими Церквою. Все те, що створюється окремими особами з порушенням церковних канонів і, найчастіше, з меркантильних міркувань, не повинно знаходитися в храмах.
З інтерв'ю Святішого Патріарха Алексія II, 23 грудня 2003 р.
* * *
А ось думка фахівця, члена мистецтвознавчої комісії Московської єпархії священика Бориса Михайлова, висловлене на сторінках офіційного видання МП «Церковний вісник» в статті з таким підзаголовком: «Нові ікони Пресвятої Богородиці не відображають всієї глибини православного богослів'я і разом з тим свідчать про невоцерковленість деяких сучасних іконописців». Автор відзначає: «Становлення Церкви в наш час супроводжується невгамовним біляцерковним бродінням. Хвилі псевдоесхатологічної паніки слідують одна за одною... Причина в тому, що до Церкви – єдиної крівлі спасіння – потягнулося безліч людей, що не подолали стереотипи розцерковленої свідомості». У контексті цих, вельми і вельми узагальнених, роздумів священик і згадує ікону «Воскрешающая Русь».
Більш визначено про цей образ пише ведучий популярного в інтернеті православного форуму «Добрі бесіди»:
«У мене склалася думка, що це – дуже небезпечна провокація Богородичного центру зсередини православ'я. Не хочу нікого образити і ненароком зачепити чиїх-небудь чистих і простих релігійних почуттів. Не хочу виступати таким собі «поборником канонів і благочестя», просто хочеться зберегти залишки власної духовної ціломудрості й пильності. Адже цікавий поворот намічається. <…> Всі священики, яким я показував цю ікону, в жаху хрестилися і голосили: «Богородичний центр!», а це – всі освічені пастирі. <…> Створюється враження, що деякі, не зовсім здорові, люди (зокрема, в особі полковника медичної служби у відставці, хранителя ікони) «розігрівають» навколо <…> ікони хворий, окультно-сектантський, ажіотаж, абсолютно з нею не співставний.».
http://vera.mrezha.ru/434/7.htm
* * *
Ось що сказав із цього приводу ієромонах Нектарій (Морозов), доглядач Архієрейського храму на честь ікони Божої Матері «Утамуй мої печалі»:
— Сама по собі історія виникнення ікони дуже дивна, а мова, якою вся ця історія описана, видає людей, що погано розуміють церковне життя. Та й іконографія дуже вже дивна! Хрести, які падають на людей і виступають чимось на зразок знарядь знищення? Такого в російській православній іконографії не було. Не схиляє до довіри і якесь хворе розпалювання людей, що об'єдналися навколо цього образу. У наших храмах є немало шанованих старовинних чудотворних образів, які не викликають ніяких сумнівів, але навколо них немає такого ажіотажу.
Напевно, хранителю ікони насамперед потрібно було б прийти на прийом до правлячого архієрея нашої єпархії і взяти його благословіння на те, щоб привертати людей до образу. А якщо була отримана відмова — тим більше не можна було продовжувати свою діяльність. Ми повинні пам'ятати, що один з головних принципів Церкви — послух священоначалію.
Що ж до явищ надприродного характеру, пов'язаних з іконою, — будь то її мироточення, виточення крові, або якісь незвичайні зміни атмосферного характеру, то подібні чудеса бувають нам послані як "справа", так і "зліва", і самі по собі не є ознакою святості.
www.eparhia-saratov.ru
* * *
Настоятель Домового храму мучениці Татіани МГУ ім. М. В. Ломоносова (Подвір'я Патріарха Московського і всієї Русі):
– ...Я відношуся до ікони «Воскрешающая Русь», так, як до неї відноситься священоначаліє Руської Православної Церкви: тобто не знаходжу достатньо авторитетних свідоцтв для того, щоб поставити цей список разом з іншими прославленими і шанованими Православною Церквою іконами Пресвятої Богородиці. А дещо істеричну ситуацію, що створюється непомірними прихильниками саме цього образу, що протиставляють його, з погляду повноти благодатності, решті ікон Пресвятої Богородиці вважаю свідченням певної нездоровості та нетверезості їх церковного світогляду.
http://www.st-tatiana.ru
* * *
Ікона як така – невід'ємна частина життя Церкви, яка є "стовп і утвердження істини". Тому всяка ікона як стара, так і нова повинна бути віддзеркаленням істини, і, значить, відповідати певним вимогам: 1) мати відоме джерело походження згідно передання Церкви: першообраз або "ізвод", історична подія, іноді – благословення авторитетної духовної особи; 2) мати богословський зміст; 3) бути прийнята повнотою Церкви; 4) якщо ікона нова і відображає нове явище церковного життя, то для її написання необхідне архієрейське благословіння. Створення нових ікон явище вкрай рідкісне, зазвичай новою є тільки назва, а походження йде від більш стародавнього образу (наприклад, образ ікони Божої Матері Казанська походить від більш стародавнього образу Одігитрія). Так звана ікона "Воскрешающая Русь" – очевидно абсолютно нова і за сюжетом і за часом її появи. За нею не стоїть Церковне передання, у неї немає прообразу, відсутній глибокий богословський зміст, вона вигадана невідомо ким і не прийнята Церквою. Розповсюдженням цієї ікони займається люди, цілі яких очевидно, дуже далекі від збереження єдності Руської Православної Церкви. Категорично рекомендую утриматися від шанування цієї ікони.
З повагою, ієрей Дмитрій Туркін
http://agios-nicolos.ru
* * *
...І забувають такі "захисники", що приймаючи листівки, які їм приглянулися, ікони з рук сумнівних осіб, ми грішимо проти Церкви. Не можна православному торкатися до того, що не освячене церковним благословінням, наприклад, брати псевдоікони "Воскрешающая Русь", які "увійшли в моду", до провокації з якою явно причетні "богородичники", що закупили велику партію цього зображення.
Чи не дуже багато листівок з антицерковним духом підкидають сьогодні в наші храми? І не тільки заслані сектанти, але, на жаль, деколи і самі прихожани передають з рук в руки псевдоправославну макулатуру, наповнену різними марновірствами. Дорогі мої, знайте, що цю хвилю можна дуже просто зупинити. Варто лише ніколи не брати до рук нічого, що приноситься в храми і монастирі без благословення священика або настоятеля і поза церковними лавками. Хіба не ганьба для нас — стати мимовільними посібниками сектантів, мета яких — зруйнувати нашу Церкву?
Пам'ятаймо, що ми відповімо перед Богом за кожен крок, прямо чи непрямо направлений проти Матері-Церкви.
Георгій Преображенський
«Православна газета для простих людей» № 4, 2004 р.
* * *
P.S.Дана підбірка матеріалів була підготована вже давно, тому імовірно в інтернеті з’явилися нові публікації стосовно цього сумнозвісного образу. Досить цікаву і об’ємну статтю про ікону “Воскрешающая Русь” зустрічав у збірці публікацій під назвою, здається, “Искушения наших дней”, де здійснений найбільш грунтовний аналіз проблеми.
