Quantcast
Channel: Луцьк Православний. Блог Православного Священика
Viewing all articles
Browse latest Browse all 25

"Старці" у всесвітній літературі

0
0

Бердник Олесь Павлович, письменник-фантаст. Фото з сайту fandom.rusf.ruМаю звичку час від часу слухати радіо. Четвер, 10 з лишнім годин ранку – саме той час, коли можна увімкнути радіоприймач і налаштувати його на 91,5 УКХ (буржуї пишуть FM :), щоб послухати «Не останній день» Романа Коляди. Я, будучи людиною малограмотною слабо знайомою з високою і не дуже літературою, з вчорашньої передачі відкрив для себе нове українське ім’я, на думку багатьох – ім’я світового масштабу, – Олесь Бердник.

Не читав я «Зоряного корсара»і не знайомий з вченням про «духовні нації», отже не можу дати жодних оцінок творчості та філософських ідей Бердника. Не піддаю сумніву твердження про те, що ця людина – видатний письменник-фантаст і блискучий мораліст-мислитель, але вже в тому, що він шукав перли філософської мудрості і духовних практик в надрах Індіїі Тибету, вбачаю чималі розбіжності між ним і… мною, пробачте за таке недолуге порівняння. Я, недалекий, черпаю поживу для душі переважно з Євангеліяі з усього різноманіття духовних скарбниць, ним породжених.

Не знаю, чи доречно, але якось на форумі я висловився на тему «старці в інших релігіях». Процитую самого себе:

То, что во всякой религиозной группе есть авторитетные «наставники», «гуру», «старцы» (назовите как угодно) – кажись, нормальное явление. Они должны быть даже в безрелигиозном обществе (если такое бывает), во всяком племени. Подразумевается, что эти люди наиболее преуспели в той или иной религиозной практике и достигли такой высоты познания Бога, себя и законов бытия, которая возводит их в соответствующий ранг «мастера» или «учителя» и дает нравственное (а может и юридическое) право наставлять других.

Но в разных религиях разные критерии понимания того, действительно ли человек достиг духовных высот или нет. Исходя из православного вероучения и пользуясь инструментарием нашей многовековой аскетики, могу признать за нехристианскими «учителями» статус некоего «мудреца» (наверное, в рамках конкретной социальной группы). Но лишь в православном христианстве возможно явление «богопросвещенного и богоносного мудреца», то есть собственно «старца».

«100 великих людей», книга така.Так ось, один з гостей, запрошених на згадану нами передачу зауважив, що, мовляв, ім’я Олеся Бердникаможна поставити в один ряд з іменами таких видатних вселенських учителів людства як Будда, Конфуцій, Христос (!?!) тощо.

Сталося так, що я прочитав книжку «100 великих людей», одну з великої серії. Більше половини з того, що прочитав, я вже не згадаю, але зараз не про це. Великодушний автор книги удостоїв Ісуса Христа"почесного" третього місця в переліку "великих", перше і друге місця віддавши відповідно Магометута Ісааку Ньютону (наскільки пам’ятаю). Такий стан справ не сподобався видавництву, яке вочевидь здійснювало переклад і друк даної книги, і тому в неї були внесені, imho, не дуже переконливі зауваження, що автор чомусь намагається принизити Христаі редакція "умиває руки". Як на мене, позиція автора чесна. Вся справа в критеріях, які застосовуються у подібних задачах. Адже Христос– не "старець", не "один з великих", Він інший, Він – Христос. І роль Його в історії людства інша… А взагалі, скажу я вам, Господь Ісус Христосне входить і до TOP-10 "кумирів" пересічного християнина. Тому третє місце – це мабуть-таки гарний жест людини широкого серця ;)

Стівен Едвін Кінг, письменник-фантаст. Фото з ВікипедіїІ знову повернуся до радіопередачі. Гостя програми (імені не пам’ятаю, але реально крутий філософ) кілька разів провела паралелі між Бердникомі майстром жанру хорор (англ. horror, людською мовою – жах) Стівеном Кінгом. Не знаю, на скільки вдалим може бути це порівняння, бо до творчості останнього у мене помірно-негативне ставлення. Свого часу я прочитав, мабуть, більше десятка книжок Кінгаі маю певне уявлення про його писанину. По мірі свого воцерковлення я вловив деструктивний характер такої макулатури, тому одного прекрасного дня торжественно спалив свою колекцію книжок Кінгана своєму городі. За компанію горіли «Бхагават-Гіта як вона є» (зараз шкодую, гарні там були картинки :))) і ще якісь речі, про які вже мабуть не згадаю.

«От було б кумедно, якби…»– така думка шарахала по голові Стівена Кінгаі народжувалася у світ нова його книга. Мені важко знайти бодай якісь серйозні обґрунтування того, що це "кумедно"може перетворитися на серйозну філософію, тим більше, що сам Кінгохарактеризував свою творчість як белетристику. Безумовно, і в бочці дьогтю можна знайти ложку меду. У автора є цікаві образи та ідеї, але загалом – гра на ницих людських схильностях.

Дерево пізнається по плоду. Деякі сторінки біографії Стівена Кінгаз Вікіпедії (щоправда, їх достовірність треба перевіряти):

  • Коли в Канзасі почали відбуватися реальні випадки стрілянини в школі, у малолітнього злочинця, що убив трьох своїх однокласників, знайшли видання книги Кінга «Лють», після чого сам автор вирішив вилучити книгу з продажу.
  • Дочка Кінга Наомі одружилася на чорношкірій жінці на ім'я Тандека, що працювала шкільною вчителькою теології. Весілля відбулося в червні 2000 року.
  • Кінг лікувався від алкогольної та кокаїнової залежності.
  • Кінг не користується мобільним телефоном. Можливо, причини цього розкриваються в романі «Мобільник» (2006).

Ось такі пироги, друзі.

І чужому навчайтесь і Христа не цурайтесь ©.


Viewing all articles
Browse latest Browse all 25

Latest Images

Trending Articles





Latest Images