Присвячується Ф. М. Достоєвському
Як важко, Боже, не любити,
не пламенiти, не страждати!
Життя для чого проживати,
якщо я кожен Божий день
себе не буду брату дарувати?
Для щастя не народжуються люди,
а заслуговують його,
завжди – стражданням.
Для чого я живу? –
одвiчне запитання.
Невже, щоб залишити пiсля себе
собi подiбних i травою стати?
Усе розумне цiль повинно мати.
Життя не може бути простодля життя,
я вiрую у Вищий сенс буття!
Жадаю стати чистим i святим,
щоб злитися iз Богом Всеблагим!
2 травня 2003 р.
